субота, 18 квітня 2015 р.

Презентація другого альбому "Kozak system": звіт-враження.


Вважається, що у скрутні часи необхідно, стиснувши зуби, терпіти. Та думаю, саме тоді варто пам’ятати про мрії, музику та свободу.

Доречно робити недоречні (на перший погляд) речі. Наприклад, поїхати на концерт улюбленого гурту в інше місто. Будуть інші виступи, думаєш собі, ближче, може навіть у місті, де живеш. І нічого, що на їх концерті не був ще жодного разу. Нащо ж створювати собі зайвий клопіт? Та цей клопіт підштовхує зімпровізувати, неочікувано навіть для себе посунути буденне і зайве на другий план і зробити, чого потребуєш.

Про презентацію 27 березня другого альбому гурту «Kozak system» «Живи і люби» дізналася випадково. «Відкриють концерт «Жадан і Собаки» - прочитала в анонсі. Пощастило киянам – таке поєднання. Інформацію сприйнято й посунуто в дальню шухляду пам’яті.

Та за кілька днів до концерту щось перемкнуло в голові – хочу поїхати і все. Голос здорового глузду натякав, що зустрічі із Жаданом та «Собаками в Космосі» не проходили поза увагою в Донецьку. А «Kozak system» виступатиме з концертами ще. Дарма, що жодного разу не чула їх вживу, є ж магічне слово «потім». Та вже протягом цього останнього, найдовшого в часовому просторі року життя показує, що все може бути востаннє. Треба здійснювати жадане зараз: невідомо, чи для всіх наступить завтра.

Саме відчуття того, що робиш ірраціональний вчинок, – надихає. Рідкісну удачу, що «мов птах, сидить на плечі», необхідно хапати за хвіст.


...Публіка у вишиванках, в одязі з національною символікою, тризубами, жовто-блакитними стрічками, дівчатка у віночках. Бійці, що зараз перебувають у Києві: їх запросили «Kozak system». Усі ведуть жваві бесіди, маневрують від танцполу до бару і назад. Чекають початку.

Перед концертом відбулася неочікувана прелюдія. Жінка на сцені, тримаючи в руках примірник нової книги Жадана «Життя Марії», оголосила аукціон. Старт – 350 гривень: хто більше? Виручені кошти, обіцяє вона, використають на потреби наших захисників. Щедрих людей знайшлося немало, і незабаром перший друкований примірник з автографом письменника  передали особі, яка запропонувала за нього 200 доларів.

Нарешті концерт розпочинається. Появою на сцені «Жадана та Собак». Ексцентричним та неочікуваним вступом Сергія Жадана з ненормативною лексикою, яка дивовижним чином вписується в концепцію та не ріже слуху. Далі команда жарить. Знайомі вірші з різних збірок сучасного українського поета, що знаю напам’ять. Знайома музика, тандеми слів й акордів, рядків та мелодій. Тому деру горло, почувши улюблені композиції та добре знані тексти, хоча знаю: наступного дня, що там – після концерту! – хрипітиму, як старий патефон. Та кого це хвилює у ці моменти. «Країна» в n-ний раз переконує, що «я залишаюсь, це моя країна», з усіма цими скаженими фанами української музики та української поезії. Очікувана «Жінка», звісно, звучить остання, за традицією. Один з кращих творів про любов (а їх у літературі не так багато, як на мене).



Виступ запалив публіку. Не хотіли відпускати. Кричали «біс». Ну й отримали свої «Два портвейни» :)

Сергій Жадан – такий собі рокер-революціонер, за духом, за харизмою. Окрема подяка інструменталістам: супровід до текстів  що треба, на рівні. Навіть дивно, як літератор так органічно вписався в музичний проект. Удається це не всім.

Пауза упродовж хвилин 15-ти. Шанувальники українського року знов прямують до бару. Я вже починаю сумніватися, чи не треба було й нам туди зазирнути для більших веселощів.

Головні дійові особи вечора після налаштування апаратури з’являються на сцені із надзвичайно красивою композицією "Зродилися Терки". Але повільною. Тобто драйвовий настрій вже розчинився в паузі, а тут ще мелодійний, баладний початок. О’кей, пісня все одно супер. Голос соліста звучить чисто, чітка вимова, інструментальними партіями по-справжньому насолоджуєшся.



Здалося, що публіка розкачувалася заново. Причина, думаю, - небажання відпускати драйв, а повільні пісні таки його трохи охолоджують. Як і словесні відступи, пояснення, та багато виступів дітей. Ні, діти – молодці: виступати перед ошалілою публікою ще треба зуміти, але їхні тоненькі голоси перекривалися електроінструментами та криками/оплесками/підтримкою залу. Тому загалом вкрай важко було розібрати тексти пісень, що виконували юні артисти. Скажімо так: діти – не рок-формат.



Щодо гурту «Kozak system». Вважаю, що це один з найцікавіших сучасних проектів (з тих, що знаю принаймні). Український фолк круто поєднується з роком. В аутентичному колориті є щось магічне та енергетичне. Класна інструменталка: гітара, бас, перкусія, акордеон, труба! (прямо відкрила для себе цей інструмент, до того не цінувала його соло) надзвичайно вдало поєднуються. Труба звучить впевнено, свіжо (як для рок-колективу), заклично, безапеляційно, драйвово. Усі інструментосоло цікаві, звук якісний, мелодія і гармонія змушують бігати мурах по шкірі, а під нею підігрівають кров. Самобутньо. Гурт має своє обличчя, власний стиль. Хороша подача соліста Івана Леньо: повторюсь, чиста інтонація, насичений тембр, чітка дикція. У харизмі голосу також не відмовиш.



Але на концерті безперервного «плюща» не було, хоча все сподобалося. Драйв був у кількох піснях, заслуханих і переслуханих, звісно, найулюбленіших. «Така спокуслива» таки пролунала :), навіть у дуеті гурту з автором вірша, Дмитром Лазуткіним (приємний сюрприз).



 До речі, на заході було немало гостей: Фоззі («ТНМК») виступав із «Жаданом та Собаками». Скрипаль Василь Попадюк – з «Kozak system». Віртуозні пасажі Попадюка можна було лише побачити: почути неможливо через надрив електроінструментів. У цьому випадку треба або змінювати баланс звуку електрики, щоб «пропустити» скрипку в музичний простір, або ж акустичний інструмент замінити на електричний, інакше її не почують, якби би скрипаль не намагався.

Приємним був фінал концерту. «Сніг» на вірш Жадана пролунав незвичайно: камерно, затишно і глибинно. Мінорна, та не сумна тональність. Без ріжучої туги. Красива й наповнена сенсом композиція. Виконана з автором тексту.




Загалом концерт сподобався і залишив надзвичайно приємні спогади. Був якийсь камерний і домашній. Для своїх. Хоча не всі гості знайомі один з одним :) Спогади ці дають привід більш поважати себе за подібні вчинки: не потім, а зараз. Завжди треба казати «зараз».



Усі світлини з концерту взяті тут: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.948822401829249.1073741845.406209552757206&type=3 

Немає коментарів:

Дописати коментар